Восьмого березня цього року набрав чинності Закон України від 04.11.2010 № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових) осіб».Ним по суті викладено в новій редакції Закон України «Про виконавче провадження». Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Зміни законодавства торкнулися й порядку стягнення аліментів. Аліменти стягуються у відповідності до норм сімейного законодавства. Аліментами називається утримання, яке по закону одна особа (боржник) повинна надати іншій особі (стягувачу), що знаходиться в сімейних правовідносинах, за умови неповноліття останнього або непрацездатності чи нужденності. Як показує практика, найбільш поширеними є випадки, коли аліменти виплачуються батьками на користь неповнолітніх дітей. В разі, якщо батьки розлучилися, і той, з ким залишилась дитина, не в змозі сам забезпечувати дитині належний рівень життя, а другий не має бажання допомагати, держава захищає інтереси дитини шляхом винесення по заяві того з батьків, з ким мешкає дитина, судового рішення про стягнення аліментів з особи, яка ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків. Державний виконавець відкриває виконавче провадження про стягнення аліментів за умови отримання заяви від стягувача з доданням до заяви оригіналу виконавчого документа.
Зміни до закону передбачають значне скорочення загального строку пред'явлення виконавчих документів до виконання. Так, якщо раніше для пред'явлення виконавчих листів та інших судових документів до органів виконавчої служби для забезпечення виконання судових рішень у примусовому порядку для громадян та підприємств був встановлений 3-річний строк, то за новою редакцією це вже 1 рік. Водночас, для пред'явлення виконавчих листів та інших судових документів, що стосуються стягнення періодичних платежів (у тому числі і у справах про стягнення аліментів) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. В разі, якщо боржник не працює – розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України, тобто менше ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа-підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів, оскільки із заробітної плати боржника не може бути утримано більше, ніж п'ятдесят її відсотків за виконавчими документами про стягнення аліментів. Змінами до законодавства більш детально було врегульовано притягнення боржників, які заборгували виплату аліментів, до кримінальної відповідальності. Внесено зміни до ст. 164 Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Визначено поняття злісного ухилення. Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів. В такому разі державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів. Раніше такої норми в Законі України «Про виконавче провадження» не було, що не давало державному виконавцю в повній мірі захистити порушені права стягувача аліментів і надати реальну та кваліфіковану допомомогу по зверненню до правоохоронних органів з повідомленням про злочин. Таким чином зміни до закону повинні сприяти підвищенню фактичного рівня виконання рішень судів про стягнення аліментів, що позначиться на матеріальному забезпеченні дітей, батьки яких сплачують аліменти в примусовому порядку.
|
