Франківський відділ ДВС Львівського МУЮ

Франківський ВДВС ЛМУЮ відповідно до ЗУ «Про доступ до публічної інформації» повідомляє наступне:

admin — Fri, 18 May 2012 08:05:18 GMT

З початку 2012р. на адресу відділу 03.05.2012р. надійшов 1 публічний запит від Центру Громадської адвокатури щодо перебування у відділі судових наказів про стягнення з боржників коштів за несплату житлово-комунальних послуг на який надано відповідь 04.05.2012р. в якому було повідомлено, що у відділ з початку року надійшло 434 виконавчі документи про стягнення на користь комунальних підприємств на загальну суму 1679319грн.

Обмеження боржникам права виїзду за межі України

admin — Wed, 30 Nov 2011 10:49:48 GMT

В більшості випадків коли справа стосується судового розгляду, сторони говорять про таке бажане судове рішення, як кінцевий результат судового спору. Хоча судове рішення є далеко не останнім етапом в успішному вирішенні справи. Після винесення судового рішення на Вашу користь, наступає етап його виконання. Цей етап часто ускладнюється спробами оскаржити будь-яку дію державного виконавця.

Для ефективного виконання судового рішення потрібно мати уявлення про всі інструменти, за допомогою яких можна забезпечити таке виконання. Одним з таких інструментів є такий захід, як тимчасова відмова боржнику у виїзді закордон. Обмеження права на виїзд за кордон є не дуже поширеним способом впливу на боржника, але доволі ефективним, а деколи просто незамінним у певних випадках. Наприклад, просте бажання боржника відпочити за кордоном може бути затьмарене вже на самому кордоні чи перед вильотом з аеропорту, коли працівники прикордонної служби повідомлять його про заборону на виїзд. Незамінним цей засіб є у справах з великою сумою заборгованості, якщо врахувати можливість виїзду боржника за кордон назавжди, де його буде вже неможливо відшукати.

В ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема якщо є неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання; боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи); щодо нього подано цивільний позов до суду. Тобто перед судом можна ставити питання про забезпечення позову як під час судового розгляду справи, так і на стадії виконавчого провадження. Також разом з рішенням про тимчасову заборону виїзду з країни суд може прийняти рішення про вилучення паспортного документа (для громадян України – це дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення особи моряка або посвідчення члена екіпажу; для іноземних громадян та осіб без громадянства – паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства).

Щодо стадії судового розгляду, то для обмеження виїзду боржника інша сторона подає заяву до суду про забезпечення позову. Заява розглядається судом в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. При підготовці такої заяви необхідно особливу увагу звернути на вимогу ст. 152 ЦПК України про співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Поняття співмірності ніде в законодавстві детально не роз’яснюється. Згадка про цю категорію міститься у Постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», де зазначено, що при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Хоча боржник, який має бізнес закордоном, може скористатися цим положенням для того, щоб оскаржити заяву про заборону виїзду. Прийнято вважати, що співмірність у даному випадку визначається тим, який розмір заборгованості боржника; яка ймовірність того, що особа може залишити країну з метою ухилення від правосуддя.

Ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що оскарження ухвали про забезпечення позову зупиняє її виконання. В той же час, коли суддя скасував своє рішення про заборону виїзду за кордон, оскарження такого рішення не перешкоджає виїжджати за кордон. Дане положення є розумним і необхідним, оскільки в першу чергу захищає інтереси позивача. Проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають. Тому до підготовки заяви про забезпечення позову необхідно підходити дуже ретельно, оскільки другого шансу обмежити боржника у праві виїзду не буде.

Що стосується господарського судочинства (спори між суб’єктами підприємництва), то подання заяв про обмеження права на виїзд зустрічається, однак судом такі заяви не задовольняються. У своїх ухвалах судді посилаються на те, що в ст. 67 «Заходи до забезпечення позову» Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого способу забезпечення. Хоча в ЦПК України до недавнього часу теж не було передбачено конкретно такого способу забезпечення. В кінці 2010 року кодекс був доповнений статтею 377-1 «Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», яка стосується обмеження права виїзду на стадії виконавчого провадження. Хоча і до появи цієї статті подання державних виконавців успішно розглядались.

Після винесення судом ухвали про тимчасову відмову боржнику у виїзді закордон, вона направляється до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Інформація про боржника заноситься до бази даних Держприкордонслужби про осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України. Під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону використовують таку базу і відмовляють особі у виїзді.

Щодо обмеження права виїзду на стадії виконавчого провадження, то це положення деталізується у Листі Міністерства юстиції України від 06.06.2008 N 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів». Зокрема зазначається, що таке обмеження можливе на підставі судового рішення за поданням державного виконавця. Засвідчена копія ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань направляється державним виконавцем до Адміністрації Державної прикордонної служби України, про виконання якої остання повідомляє листом відповідний орган державної виконавчої служби.

Варто зазначити про неможливість стягувача у виконавчому провадженні самостійно звернутися до суду з заявою про заборону виїзду, тому тут це право залишається лише за державним виконавцем. Також важливим є те. Що звернення державного виконавця з поданням до суду з вимогою обмежити у праві виїзду за кордон боржника є його правом, а не обов’язком. Тому якщо Ви бажаєте обмежити право виїзду боржника, до цього потрібно підходити аргументовано.

Обмеження права виїзду закордон, як і всі заходи забезпечення позову, має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Після виконання всіх зобов’язань боржником виконавча служба виносить постанову про закінчення виконавчого провадження і в трьохденний строк з моменту її винесення надсилає до Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка знімає боржника з контролю.

Декому може здатись, що простим вирішенням проблеми у разі заборони йому виїзду за кордон є зміна імені та прізвища. Але законом передбачено порядок такої зміни, де вказано, що органи РАЦСу подають до органів внутрішніх справ інформацію про особу, яка хоче змінити ім’я. Органи внутрішніх справ здійснюють перевірку такої особи для запобігання можливості використання переміни прізвища, імені, по батькові з метою ухилення від слідства, суду, виплати аліментів та в інших корисливих цілях. Тому таким шляхом обійти закон у боржника не вийде.

Загалом слід відзначити, що такий вид забезпечення позову, як обмеження права на виїзд за кордон, часто має дуже ефективний вплив на «бажання» боржника виконувати свої зобов’язання. А в окремих випадках є незамінним, так як, виїхавши з України, особа може сюди вже не повернутись. Працівниками контора в більшості випадків застсовують такий захід з метою прискорення виконання судового рішення.

Принципи виконавчого провадження

admin — Thu, 23 Jun 2011 06:55:46 GMT

Виконавче провадження в Україні побудоване на демократичних принципах (засадах, основах). Вони закріплені в нормах права і в них відображені правові погляди українського народу на завдання і мету виконавчого провадження, його організаційну побудову і функціональну діяльність органів державної виконавчої служби, їх повноваження, порядок здійснення та правове становище учасників виконавчого провадження і осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Демократичний зміст принципів виконавчого провадження полягає в тому, що для них характерні: рівність громадян перед законом і органом державної виконавчої служби; недоторканність людини; недоторканність житла; гласність провадження; здійснення провадження державною мовою; диспозитивність у реалізації суб'єктивних прав особами, які беруть участь у виконавчому провадженні; об'єктивна істина, змагальність, доступність, безпосередність здійснення виконавчих дій і публічний характер провадження.

Принцип законності вимагає, щоб уся діяльність органів державної виконавчої служби була підпорядкована законові, щоб усі суб'єкти правовідносин — особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, суворо дотримувалися і виконували вимоги чинного законодавства, яке врегульовує порядок виконавчого провадження.

Принцип законності виконавчого провадження має Конституційну основу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ця конституційна вимога повністю стосується органів державної виконавчої влади та їх посадових осіб.

Цей принцип вимагає, щоб законові була підпорядкована не тільки діяльність державної виконавчої служби і її посадової особи — державного виконавця, але й усіх учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

У ч. 1 ст. 68 Конституції України проголошено, що громадяни зобов'язані неухильно додержуватися Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Гарантіями принципу законності у виконавчому провадженні є контроль за правильністю, повнотою і своєчасністю виконання рішень державним виконавцем, здійснений начальником відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівником вищестоящого органу.

Принцип рівності громадян перед законом і органом державної виконавчої служби має конституційну основу. Конституцією України закріплюється, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками (ст. 24).

Цей принцип передбачає рівну можливість усіх громадян брати участь у виконавчому провадженні, перебувати у правовому становищі визначеної законом процесуальної особи сторони — стягувача і боржника, представника тощо і в рівній мірі здійснювати закріплені Законом «Про виконавче провадження» за такими суб'єктами їх права і виконувати покладені на них обов'язки.

Принцип недоторканності людини закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції).Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції).

У виконавчому провадженні повністю провадиться в життя принцип недоторканності особи. Забороняється у будь-якій формі посягати на свободу і гідність громадян, тобто осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні. Законодавство про виконавче провадження забезпечує реалізацію підвідомчих йому рішень, ухвал, постанов примусово та іншими заходами.

Принцип недоторканності людини, реалізований у виконавчому провадженні, сприяє зміцненню законності, є гарантією прав і свобод громадян та відповідає засобам захисту цивільних прав, визначених у Цивільному кодексі України.

Об'єктом виконання залишаються майно і певні дії боржника. Шляхом зменшення матеріальних благ боржника відбувається поновлення порушених прав стягувача у зв’язку з чим досягається мета виконавчого провадження. Тому звернення стягнення на особу боржника не відповідало б способам і засобам захисту цивільних прав. Гарантіями принципу недоторканності людини є право заінтересованої особи оскаржити дії державного виконавця до суду, а також можливість притягнення його до кримінальної і адміністративної відповідальності

Принцип недоторканності житла - цей принцип підтверджує демократичний характер правового статусу особи в суспільстві і є гарантією охорони матеріальних інтересів та особистого життя громадян. Принцип недоторканності житла притаманний виконавчому провадженню і діє в ньому специфічно.

Конституція України гарантує кожному недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла або іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за мотивованим рішенням суду (ст. 30). Тому не будуть порушенням принципу недоторканності житла дії судового виконавця з примусової реалізації рішення шляхом накладення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в його жилому приміщенні та житлі інших осіб. При проведенні виконавчих дій державний виконавець має право входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, провадити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища (ст. 11 Закону «Про виконавче провадження»).

Принцип гласності закріплює відкритість виконавчого провадження для сторін, інших осіб, які беруть у ньому участь, осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій та широкої громадськості

Для сторін та інших учасників виконавчого провадження відкритість полягає в тому, що вони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у проведенні виконавчих дій (ст. 12 Закону), бути проінформованими: про місце і час проведення виконавчих дій (статті 20, 29 Закону), про відкриття виконавчого провадження (ст. 19,31 Закону), про зупинення і закриття виконавчого провадження (статті 37,38,49,31 Закону), про відновлення виконавчого провадження (ст.51,31 Закону), про їх права і обов'язки (ст. 12 Закону).

Принцип державної мови

Ст. 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова та гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Особам, що беруть участь у виконавчому провадженні і не володіють мовою, якою здійснюється провадження, забезпечується право робити заяви, давати пояснення, заявляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для цього запрошення (10 днів) Коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.

За виконану роботу перекладач має право на винагороду, що належить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, які несуть сторони та інші особи виконавчого провадження.

Принцип диспозитивності

У виконавчому провадженні цей принцип закріплений у нормативному визначенні правового становища сторін та інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, і дозволяє їм вільно розпоряджатися належними їм матеріальними і процесуальними правами та активно впливати на розвиток виконавчого провадження.

Виконавче провадження про примусове виконання рішення відкривається державним виконавцем за заявою стягувача або його представника (ст. 19 Закону), який може відмовитися від стягнення і вимагати повернення виконавчого документа (ст. 26 Закону). Сторони мають право укладати мирову угоду, оспорювати належність майна, його оцінку та інше.

Принцип юридичної істини

Цей принцип відтворений у ст. 11 Закону, яка зобов'язує державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, передбачених законом і зазначених у виконавчому документі, неупереджено, своєчасно і повно вчиняти виконавчі дії, роз'яснювати сторонам їх права та обов'язки і сприяти у їх реалізації.

Відповідно до цього державний виконавець повинен при пред'явленні до нього виконавчого документа до стягнення перевірити: а) відповідність виконавчого документа вимогам, які до нього пред'являються законом (ст. 18 Закону); б) дотримання строків пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання (ст. 22 Закону); в) дотримання правил про місце виконання (ст. 20 Закону).

Принцип змагальності - закріплений у нормативних правилах, що надає можливість сторонам, іншим особам, які беруть участь у виконавчому провадженні, подавати додаткові матеріали, давати усні і письмові пояснення у процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження.

Принцип змагальності повністю діє у провадженні при оскарженні дії (бездіяльності) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби як у порядку підлеглості, так і до суду, а також із розгляду вимоги про виключення майна з опису, про відшкодування стягувачу нанесених збитків, заподіяних юридичною особою, що провадила стягнення, чи державним виконавцем

Принцип доступності у виконавчому провадженні полягає в забезпеченні стягувачеві та іншим заінтересованим особам, які мають право на примусове виконання рішення суду чи іншого не судового органу, фактичну його реалізацію.

Про доступність виконавчого провадження свідчить норма ст. 41 Закону, якою врегульований правовий режим витрат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій. Ними є витрати на організацію і проведення виконавчих дій із спеціального фонду виконавчого провадження, а також кошти сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, до яких, зокрема, належать кошти, витрачені на: 1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; 2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштовий переказ стягувачеві стягнених сум; 4) розшук боржника, його майна або розшук дитини; 5) оголошення в засобах масової інформації (наприклад, про публічні торги); 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження 7) інші витрати.

Процесуальний порядок реалізації заходів примусового виконання, вчинення інших дій із виконання та процесуально-правове становище учасників виконавчого провадження чітко визначені Законом «Про виконавче провадження». Він простий і зрозумілий для суб'єктів виконавчого провадження

Принцип безпосередності

Цей принцип полягає в тому, що виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішень суду, вчиняються безпосередньо державним виконавцем.

Якщо зволікання із вчиненням виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії і на території, на яку не поширюються його функції, або безпосередньо не здійснювати виконання рішення, а передати виконавчий документ відповідному підрозділу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Винятком із принципу безпосередності є можливість здійснення виконавчих дій іншими органами, організаціями та посадовими особами на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Принцип публічності у виконавчому провадженні має конституційну основу. В ч. 2 ст. 3 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Органи держави здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції). Це означає, що органи державної виконавчої служби як органи держави здійснюють свою діяльність із виконання рішень судових і не судових органів у загальнонародних, загальнодержавних інтересах, на захист прав громадян і юридичних осіб, тобто їх діяльність носить публічний характер. Такий характер має участь у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста, перекладача, прокурора, представників органів внутрішніх справ, опіки і піклування, інших державних органів і установ у порядку, встановленому цим Законом (ст. 7 Закону).

Принцип оперативності

Цей принцип забезпечує своєчасність примусового виконання рішень судових і не судових органів у часових межах шляхом найбільш повного і раціонального використання процесуальних засобів для досягнення швидкого і правильного здійснення виконання.

Порядок стягнення аліментів з врахуванням змін до Закону України «Про виконавче провадження»

admin — Thu, 19 May 2011 11:43:15 GMT

Восьмого березня цього року набрав чинності Закон України від 04.11.2010 № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових) осіб».Ним по суті викладено в новій редакції Закон України «Про виконавче провадження». Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Зміни законодавства торкнулися й порядку стягнення аліментів. Аліменти стягуються у відповідності до норм сімейного законодавства. Аліментами називається утримання, яке по закону одна особа (боржник) повинна надати іншій особі (стягувачу), що знаходиться в сімейних правовідносинах, за умови неповноліття останнього або непрацездатності чи нужденності. Як показує практика, найбільш поширеними є випадки, коли аліменти виплачуються батьками на користь неповнолітніх дітей. В разі, якщо батьки розлучилися, і той, з ким залишилась дитина, не в змозі сам забезпечувати дитині належний рівень життя, а другий не має бажання допомагати, держава захищає інтереси дитини шляхом винесення по заяві того з батьків, з ким мешкає дитина, судового рішення про стягнення аліментів з особи, яка ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків. Державний виконавець відкриває виконавче провадження про стягнення аліментів за умови отримання заяви від стягувача з доданням до заяви оригіналу виконавчого документа.
Зміни до закону передбачають значне скорочення загального строку пред'явлення виконавчих документів до виконання. Так, якщо раніше для пред'явлення виконавчих листів та інших судових документів до органів виконавчої служби для забезпечення виконання судових рішень у примусовому порядку для громадян та підприємств був встановлений 3-річний строк, то за новою редакцією це вже 1 рік. Водночас, для пред'явлення виконавчих листів та інших судових документів, що стосуються стягнення періодичних платежів (у тому числі і у справах про стягнення аліментів) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. В разі, якщо боржник не працює – розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України, тобто менше ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа-підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів, оскільки із заробітної плати боржника не може бути утримано більше, ніж п'ятдесят її відсотків за виконавчими документами про стягнення аліментів. Змінами до законодавства більш детально було врегульовано притягнення боржників, які заборгували виплату аліментів, до кримінальної відповідальності. Внесено зміни до ст. 164 Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Визначено поняття злісного ухилення. Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів. В такому разі державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів. Раніше такої норми в Законі України «Про виконавче провадження» не було, що не давало державному виконавцю в повній мірі захистити порушені права стягувача аліментів і надати реальну та кваліфіковану допомомогу по зверненню до правоохоронних органів з повідомленням про злочин. Таким чином зміни до закону повинні сприяти підвищенню фактичного рівня виконання рішень судів про стягнення аліментів, що позначиться на матеріальному забезпеченні дітей, батьки яких сплачують аліменти в примусовому порядку.

Оголошення

admin — Wed, 11 May 2011 11:52:57 GMT

ОГОЛОШЕННЯ

Франківський відділ ДВС Львівського МУЮ повідомляє, що 17.05.2011 р. об 16 год., у приміщенні актового залу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради ( м. Львів, вул. Г. Чупринки, 89 ) відбудеться загальнодоступний семінар на тему «Загальний порядок виконання рішень майнового характеру та виконання рішень про стягнення аліментів».

Доповідачі: головні державні виконавці Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ Кусий А.В. та Нагорняк В.Я.

Запрошуємо усіх бажаючих взяти участь у даному семінарі.

З повагою,

Начальник Франківського

відділу ДВС Львівського МУЮ Солтис Ю.С.

Реалізація майна боржника

admin — Wed, 04 May 2011 08:09:30 GMT

Порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Законом України «Про виконавче провадження». Враховуючи, що з 08.03.2011 року в силу вступила нова редакція Закону України «Про виконавче провадження», відповідно і діють нові вимоги та особливості. Так перед реалізацією будь-якого майна боржника, державний виконавець повинен описати відповідне майно, яке йому належить. Після опису, проводиться визначення вартості майна. Визначення вартості проводиться державним виконавцем за ринковими цінами,якщо вартість майна не перевищує сто п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,що діють на день визначення вартості майна – згідно нової редакції закону, а згідно попередньої - визначення вартості проводиться державним виконавцем за ринковими цінами,якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності. В тому випадку, коли визначити вартість майна складно або якщо одна із сторін виконавчого провадження заперечує проти передачі арештованого майна для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта
оціночної діяльності. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з
обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження», здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Якщо порівнювати це із попереднім законом, то відмінність полягає у тому, що згідно попередньої редакції, майно не можна було реалізовувати на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Не реалізоване на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як
на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою
нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Проводячи аналіз самої реалізації, варто зазначити, що згідно попередньої редакції закону, уцінка майна проводилась лише один раз у розмірі не більше 30 відсотків, а заставного – не більше 25 відсотків. Беручи до уваги усі нововведення, які зробив законодавець, ми можемо зробити висновок, що ймовірність швидшого повернення коштів стягувачу та виконання рішень судів чи інших органів збільшилась.

Тема «Внесення змін до ЗУ «Про виконавче провадження» Мета, заходи інформування.»

admin — Thu, 14 Apr 2011 14:06:48 GMT

09 березня 2011 року набирав чинності Закон №2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Зміни у вищевказаному Законі направлені на прискорення виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) та суттєво збільшують обсяг прав державного виконавця при проведенні виконавчого провадження. Вирішено проблему неузгодженості норм Закону України "Про виконавче провадження” з нормами інших законодавчих актів в частині організації примусового виконання рішень. В тому числі це стосується процесуальних кодексів в частині організації виконання окремих категорій рішень, процедури винесення цих рішень та звернення їх до виконання. Ухваленим Законом внесено зміни до Цивільного процесуального, Господарського процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства України та законів "Про державну виконавчу службу”, "Про банки і банківську діяльність”, "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Законом пропонуються заходи, які покликані змінити ставлення до державного виконавця як до представника влади. Зокрема, це встановлення відповідальності за чинення державному виконавцю перешкод, погрози його життю, здоров’ю, майну під час виконання ним своїх службових обов’язків, а також підвищення його соціальної захищеності. Новою редакцією Закону змінюється роль боржника у виконавчому провадженні. Попередня редакція Закону надавала боржнику законні можливості для ухилення від виконання судових рішень — фактично кожна процесуальна дія повинна була погоджуватись державним виконавцем з боржником. Новою редакцією пропонується відійти від можливості адміністративного оскарження боржником дій державного виконавця та забезпечити виключно судову процедуру. Адже тільки суд, який виносив рішення, може фактично й далі вирішувати можливість або неможливість його виконання. Основними позитивними змінами є можливість безпосереднього доступу державного виконавця до баз даних і реєстрів, право державного виконавця на звернення до суду щодо обмеження у праві виїзду боржника за кордон, право накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника без прив’язки до виконання конкретного виду виконавчого документа. Крім зазначеного, однією із основних, новацій нової редакції Закону є скорочення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання (ст. 22 Закону), а також визначення строків, з настанням яких починається відлік строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання. Також в ухваленій редакції Закону передбачено новий механізм реалізації та оцінки арештованого державним виконавцем майна. Зокрема виключно на прилюдних торгах (аукціонах) реалізовуватиметься лише нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна. В інших випадках реалізація майна допускається на комісійних засадах. Крім того, законодавством України не було передбачено відповідальності фізичних осіб за невиконання рішення суду, що дозволяло останнім свідомо не виконувати ці рішення. В ухваленому Законі передбачено встановлення адміністративної відповідальності фізичної особи за невиконання рішення суду. Законодавець виклав у новій редакції деякі статті ЗУ «Про виконавче провадження»: - в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує на необхідність боржнику самостійно (раніше добровільно) виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що, у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій ч.2 ст. 25 Закону; - у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру,виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-юридичної особи (ст.28 Закону); - не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійнихумовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки, воно повторно уціняється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків від початкової вартості майна (ч.5 ст. 62 Закону); - боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (п.2 ст.82 Закону). З прийняттям нової редакції Закону про виконавче провадження можна припустити, що ефективність виконавчого провадження та роботи державних виконавців повинна підвищитися, а відповідальність боржників - посилитися. Наскільки саме - покаже практика.

Провідний спеціаліст

Франківського ВДВС ЛМУЮ

Кузьменко О.В.

Адреси відділів ДВС Львівської області

admin — Mon, 28 Mar 2011 13:21:06 GMT

1 Галицький відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Адреса: 79058, м. Львів, пр..Чорновола, 39
Телефон:
(0322) 74-23-56
74-11-69

2 Сихівський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Адреса: м. Львів, вул. Зубрівська, 9
Телефон: (0322) 23-50-35, 23-50-31
(0322) 23-50-26, 23-50-24

3 Франківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Адреса: м. Львів, вул. Конотопська,6
Телефон:(0322)237-21-84 (факс),
(0322) 237-73-59

4 Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Адреса: 79058, м. Львів, пр..Чорновола, 39
Телефон: (0322) 272-05-91

5 Залізничний відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Адреса: 79058, м. Львів, , вул. Городоцька, 299
Телефон:

6 Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Адреса: м. Львів, вул.Котлярська,6
Телефон: (0322) 74-01-59
(0322) 72-00-03, (0322) 72-16-6
(0322) 72-06-10,

7 Відділ державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області
Адреса: 82300 м. Борислав, вул. Дрогобицька,5
Телефон: (248) 5-25 04

8 Відділ державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області
Адреса: 82200, м. Трускавець, вул. Стебницька, 72
Телефон: (247) 5-26-27

9 Відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області
Адреса: 80100, м. Червоноград, вул. Мазепи, 16
Телефон: (249) 2-04-99

10 Відділ Державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції
Адреса: 80600, м. Броди, вул. Щурата,8
Телефон: (266) 4-15-65

11 Відділ Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції
Адреса: 80500, м. Буськ , вул.Грушевського,1
Телефон: (264) 2-14-13
(264) 2-14-13

12 Відділ Державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції
Адреса: 81500, м. Городок, вул. Львівська,1а
Телефон: (231) 3-00-12
факс 3-03-20
(231) 3-00-12

13 Відділ Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції
Адреса: 82100, м. Дрогобич, вул. 22 Січня,37
Телефон: (244) 3-77-39 (факс)
(244) 3-85-26

14 Відділ Державної виконавчої служби Жидачівського районного управління юстиції
Адреса: 81700,м. Жидачів, вул. Б. Лепкого, 19
Телефон: (239) 3-29-27
(239) 3-29-97

15 Відділ Державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції
Адреса: 80300, м. Жовква, вул.Львівська,7а
Телефон: (03252) 6-20-40

(03252) 6-19-95; (03252) 2-13-18

16 Відділ Державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції
Адреса: 80700,м. Золочів, вул.Валова,4
Телефон: (265) 4-22-10
(265) 4-22-10

17 Відділ Державної виконавчої служби Кам’янко-Бузького районного управління юстиції
Адреса: 80400, м. Кам’янка-Бузька, вул. Я. Мудрого, 17б
Телефон: (254) 5-13 37

18 Відділ Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції
Адреса: 81600,м. Миколаїв вул.Возєднання,10
Телефон: (241) 4-13-24
(241) 5-29-83

19 Відділ Державної виконавчої служби Мостиського районного управління юстиції
Адреса: 81300, м. Мостиська, вул. Галицька,7
Телефон: (234) 4-16-94

20 Відділ Державної виконавчої служби Перемишлянського
районного управління юстиції
Адреса: 81200, м. Перемишляни вул. Привокзальна,3
Телефон: (263) 2-31-90
(263) 2-16-60

21 Відділ Державної виконавчої служби Пустомитівського
районного управління юстиції
Адреса: 81100, м. Пустомити вул. І. Кандиби,3
Телефон: (032) 227 88 30
(230) 4-28-00

22 Відділ Державної виконавчої служби Радехівського
районного управління юстиції
Адреса: 80200, м. Радехів. вул.Відродження,7
Телефон: (255) 2-17-67
(255) 2-31 92 (факс)

23 Відділ Державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції
Адреса: 81400, м. Самбір, вул. Перемишльська,13а
Телефон: (236) 3-35-86
(236) 3-23-56

24 Відділ Державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції
Адреса: 82600, м. Сколе, вул.Чайківського,6
Телефон: (251) 2-18-48
(251) 2-19-26

25 Відділ Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції
Адреса: 80000, м. Сокаль, вул. Міцкевича,5
Телефон: (257) 7-30-40

26 Відділ Державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції
Адреса: 82000, м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького,114
Телефон: (238) 2-12-58
(238) 2-12-58

27 Відділ Державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції
Адреса: 82400, м. Стрий, вул.Болехівська,27
Телефон: (245) 5-24-73
dvs_stryj@ukr.net
(245) 5-70-95
(245) 5-30-58
(245) 5-09-65

28 Відділ Державної виконавчої служби Турківського районного управління юстиції
Адреса: 82500м. Турка, майдан Шевченка, 26 б
Телефон: (269) 3-22-32

29 Відділ Державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції
Адреса: 81000 м. Яворів, вул.Львівська,2
Телефон: (259) 2-22-61
(259) 2-22-09
(259) 2-22-83

30 Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області
Адреса: 79000, м. Львів пл. Шашкевича,1
Телефон: 261-50-38
261-59-54

31 Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області
Адреса: 79000, м. Львів пл. Шашкевича,1
Телефон: 261-23-73

Новий Закон України "Про виконавче провадження"

admin — Mon, 28 Mar 2011 13:13:15 GMT

Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)” №2782.

Законодавчим актом, проект якого був розроблений Міністерством юстиції, викладено у новій редакції Закон "Про виконавче провадження”.

Новою редакцією Закону змінюється роль боржника у виконавчому провадженні. Попередня редакція Закону надавала боржнику законні можливості для ухилення від виконання судових рішень — фактично кожна процесуальна дія повинна була погоджуватись державним виконавцем з боржником. Новою редакцією пропонується відійти від можливості адміністративного оскарження боржником дій державного виконавця та забезпечити виключно судову процедуру. Адже тільки суд, який виносив рішення, може фактично й далі вирішувати можливість або неможливість його виконання.

Також в ухваленій редакції Закону передбачено новий механізм реалізації та оцінки арештованого державним виконавцем майна. Зокрема виключно на прилюдних торгах (аукціонах) реалізовуватиметься лише нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна. В інших випадках реалізація майна допускається на комісійних засадах.

Крім того, законодавством України не було передбачено відповідальності фізичних осіб за невиконання рішення суду, що дозволяло останнім свідомо не виконувати ці рішення. В ухваленому Законі передбачено встановлення адміністративної відповідальності фізичної особи за невиконання рішення суду.

Законом надається можливість державному виконавцю для швидкого отримання інформації відносно боржника та оперативного звернення на нього стягнення.

Законом пропонуються заходи, які покликані змінити ставлення до державного виконавця як до представника влади. Зокрема, це встановлення відповідальності за чинення державному виконавцю перешкод, погрози його життю, здоров’ю, майну під час виконання ним своїх службових обов’язків, а також підвищення його соціальної захищеності.

Також вирішено проблему неузгодженості норм Закону України "Про виконавче провадження” з нормами інших законодавчих актів в частині організації примусового виконання рішень. В тому числі це стосується процесуальних кодексів в частині організації виконання окремих категорій рішень, процедури винесення цих рішень та звернення їх до виконання. Ухваленим Законом внесено зміни до Цивільного процесуального, Господарського процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства України та законів "Про державну виконавчу службу”, "Про банки і банківську діяльність”, "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Інструкція про проведення виконавчих дій

admin — Mon, 28 Mar 2011 12:33:35 GMT

Інструкція про проведення виконавчих дій